|
Шелест листя, шум лісів, Плюскіт хвилі на ріці, Рокіт радісних вітрів, Місяць з смутком на лиці. Як колись, передо мною, Над річною глибиною Німфи в ніжному таночку обнялись, переплелись, Бризнуть шумом, розійдуться, То снльніще обнімуться, Поринають, виринають На воді, – то вверх, то вниз. Шепче листя кучеряве, Шепчуть трави про забави Блідно ніжних, біло-сніжних Дочок хвиль на річці тій. А до них з висот небесних Опустився ельф чудесний По тонесенькім промінні, Як по нитці золотій. Вище правди на землі, Спокусніще від гріха Це життя в прозорій млі, Ясна ніченька така.
|