|
Свіжий запах пахучого сіна про далекі згадав мені дні. Раз назавжди минуле дитинство привижається знову мені. Ті часи у душі воскресають, коли світ я так щиро кохав, Коли я ще не був чоловіком, коли в серці до бога зітхав. Приснилися рідні луги, І пісня женця голосна, Зеленого сіна стоги І втіха, і сміх без кінця. Липневої днини краса, Липневої нічки зірки, Як сяли в горі небеса, А в серці надії-думки. Протяжні напіви стрекіз, Задуманий плюскіт ріки, І шелести листя беріз, Північні в імлі світляки. І все, що в моїй стороні, На хвильку до мене дійшло, Розбуркати в серці на дні Тужливих пісень джерело. І навіщо розбитою груддю я вдихаю живий аромат. І пригадую луки розлогі і забутий, занедбаний сад? Свіжий запах пахучого сіна, він пече мене гірше огня, Він згадав мені в ніч невеселу про колишнії радощі дня.
|