|
Непевнії сторінки – Народні ці билиці, Розрізнені пір’їнки Від зниклої від птиці. Ось тут вона сиділа На сяйному камінні, І тут співала сміло Про сни свої глибинні. Про ті краї безкраї, Де Море й Небо злиті, Де дума, в вічнім Маї, Пишає в буйнім квіті. Де гине морок темний, Де світло виникає, Де знаків збіг таємний Наш розум помічає. Співала – й десь пропала, І в зорі – лиш зірниця, І видно – тут блищала Воістину Жар-Птиця.
|