|
Тремтів перед грізною бурею сад, Сильніше полився з квіток аромат. Гадюками віти сучками сплелись; І блискавки в хмарах, мов змії, звились. Мов регіт стоустий, громовий каскад Прибив, заглушив зачарований сад. Скрутились, закрились квіток пелюстки. На вітах дрібненько забились листки. Заграв, заскакав, мов навіжений, град І, нагло на смерть переляканий, сад З вітрами обнятись, зіллятись хотів... Загинув, не встигнув напитись дощів.
|