|
Гірський король по чужині блукав. – Сумно в чужій стороні. Дівчину-кралю по світі шукав... – Вже не побачу її. Вглядів хатинку на мшистій горі... – Сумно в чужій стороні. Кірстен-дівчатко стоїть на дворі... – Вже не побачу її. Він нареченою кличе її. – Сумно в чужій стороні. Та їй дарує намиста свої... – Вже не побачу її. Дав їй обручку, за ручку стиснув. – Сумно в чужій стороні. Кірстен-дівчатко в свій палац замкнув... – Вже не побачу її. Роки проходять, п’ять літ пронеслось. – Сумно в чужій стороні. Бідній чимало ридать довелось... – Вже не побачу її. Десять і десять пролинуло літ. – Сумно в чужій стороні. Кірстен забула про сонячний світ... – Вже не побачу її. Десь є утіха, квітки і весна. – Сумно в чужій стороні. Кірстен нудьгує в тумані, смутна... – Вже не побачу її.
|