|
О, жінко, о, дитя, що звикло грати І поглядом очей, і ласкою цілунку, Тебе повинен я всім серцем зневажати, А я тебе люблю, хвилюючись, пустунко! Люблю, до тебе рвусь, пробачу і люблю, В терзаннях пристрасті без тебе я не можу, Я примхами твоїми душу погублю, Все, все візьми собі – за погляд очей гожих, За слово неправдиве, істині зрідні, За муки запальні в нудьзі шаленій! Ти, море дивних снів, і звуків, і вогнів! Ти, друг і ворог мій! Злий дух і добрий геній!
|