|
Що достойне, що безчесне, Що уму людському звісне, Що із роду в рід іде, Все, чому окови лесні, Смертю тьмяною помре. Мені людське незнайоме. Розумію голос грому, Говір хвиль мені відомий, Й одинокий темний човен, І далекий парус білий У рівнині посивілій, Мертвих вод пустельний рев, Мені близький гордий, смілий, Несвідомий крик: «Вперед!»
|