|
Мені наснилось: я – не вибравсь із Росії. Це сон, чи це ява, що там – ніяких змін?.. І голуби там є. А ще – отруйні змії. І досхочу вовків. І тьма в’язничних стін. Бруд «Ревізора» в ній. Весь гоголівський пострах. Про що здіймали річ Успенський1 та Щедрін2. Подеколи мигне видіння шашок гострих – і знов йде до землі землі убогий син. Під вікнами – старці. Не вельми жити раді. У вас нежданий гість. Посвідчення, мундир. Люб’язний офіцер. Увічливий насправді. Чиїсь до вас листи бере на сувенір. Кругом на сто верстов – неправда, знову й знову. На тисячу верстов – образа та біда. Даремні зумкотять чи мухи, чи розмови. І марно кров тече. І сльози – як вода.
1 Скоріш за все, мається на увазі нарис Г.Успенського «Будка» (1868).
2 «Губернські нариси» (1857) та «Історія одного міста» (1870) М.Є.Салтикова-Щедріна.
|