|
Зграї птаства. Шляху стрічка. Тин, розхристаний упень. Сіється з-під неба мжичка на сумний та тьмяний день. Придорожній стовп, навпроти – стрій беріз, знайоме тло; і, здається, від скорботи похилилося житло. Напів-світло, напів-присмерк, й мимоволі рвешся вдаль, й несвідомо душу тисне невгамована печаль.
|