|
Чи мені Вдалині Вже не стріти долі? В тьмі такій Сам не свій, Сохну, як в неволі. Як-не-як – Був козак! З тройкою буланих Пронесусь І заллюсь В пісні безустанній. Нині сам Вже не дам І дузі я ради. Віжок, знать, Не тримать, – Отака досада. В день і в ніч. Дивна річ, – Про одне гадаю: Все по ній, По моїй Зіроньці страждаю. Мій батіг – Біля ніг, Здійму рукавицю – І по пнях, По горбках Коні мчать, як птиці. Ні в біді, Ні в нужді Хлопець не здавався, Все співав Та гуляв... От і догулявся!
|