|
Перемога! Крізь салют нам лине Ніби грім: – Запам’ятай навік, Що у битвах кожну мить-хвилину, Так, буквально кожну мить-хвилину Погибало десять чоловік! Як, скажи, осмислити суть міри: Десять душ – бадьорих, молодих, Повних світла, радості і віри І живих, нестримано живих! У любого десь-то дім чи хата, Десь-то сад, ріка, знайомий сміх, Мати, жінка... Навіть нежонатий Мав дівчисько – ліпше за усіх. Боже, на восьми фронтах країни Поглинав війни коловорот Десять душ за кожну мить-хвилину, За годину, значить, – аж шістсот! І ось так чотири роки довгі, День за днем, за смертю – смерть і смерть! Все заради честі, волі й долі – Все здолав народ, бо дух не вмер. Мир прийшов – як дощ, як сон чудесний, – Благодаттю в душі й на поля... У майбутнє, – світле, інтересне, – Підіймаючи вітрила-ве́сни, Кораблем пливе моя Земля. І в цю мить звернутися я хочу: Пам’ятай про цей небесний дар! Хто б не був ти: лікар чи робочий, Педагог, студент або школяр... Так, прекрасно думати про долю, Вірити у щастя й чудеса. Та чи за́вжди чуєш Божу волю, Та чи завжди чуєш небеса? Адже ми, так мріючи про гарне, – Де за нас все зроблять фея й принц! – Витрачаємо свій час бездарно На десятки пустощів й дрібниць. На ганчі́р’я, на безглузді кни́жки, Що базікають про все та про ніщо, На танцюльки, випивки, інтрижки, – Господи, та мало чи на що! Але ж всі, напевно, мають душу – Й непогано б кожному із нас Пригадати щось важливе дуже, Саме зараз, в цей бурхливий час. Все змітаючи – пусте та нехороше, – Скинувши нудьгу та лінь-мігрень, За які – згадайте! – смертні гроші Куплений був кожен мирний день. Щоб радіти долі як дитина, Щоб літати крилами весни, – Чим була оплачена хвилина, Кожна-кожна мирна мить-хвилина, Забувати не повинні ми. Тож, крокуючи життям-судьбою, Пам’ятай про те, що повсякчас Вічно дивляться услід з любов’ю Ті, хто в бій пішов заради нас.
|