|
Ночі безумнії, ночі неспанії Мова безладная, згляди змарнілії Ночі – останні вогні досвітчанії, Осені мертвої квіти спізнілії. Хай навіть часу рукою безжальною Вказано те, що було у вас хибного, Все ж до вас пам’яттю лину прохальною, Хочу відвіту знайти неможливого... Вкрадливим шепотом ви заглушаєте Деннії звуки, нестерпні, прешумнії... В тихую ніч ви мій сон відганяєте, Ночі неспанії, ночі безумнії!
|