Я люблю тебе так через те,
Що на других ти мало похожа,
Що душа твоя щира цвіте
Межи нами, мов квітонька гожа.

Що ти здатна життя зрозуміть,
Спочувати в борні чоловіку,
Що в тобі спостеріг я за мить
Риску іншого, кращого віку.

Я люблю тебе так через те.
Що гидуєш ти словом мертвячим,
Що в тобі самостійність росте,
Що вселюдським хворієш ти плачем,

Що палке чисте серце твоє
Сходить кров’ю за брата, що тільки
Затиха тяжке горе моє
Від твоєї одної ухмилки!
Павло Грабовський1896