4Чаша остання. Місцина ота, Де вирувала дрімотно природа, – Дивному, згубному цьому народу Стала Голгофою, місцем хреста. Слухайте! Їх поставили в ряд, В купки пожитки склали на плитах, Напівзадохлих, напівдобитих Напівзавалював чужий солдат... Бачите цих бабусь у хустках, Старців, як Авраам, величавих, І віфлеємських малят кучерявих У матерів на руках? Я не знаходжу для того слів: Бачите, он їхні речі усюди – Талес дірявий, обривки Талмуду, Шмаття розмитих дощем паспортів! Хрест, що запікся, на лобі чорніє! Місце жаливе – душа ціпеніє!
|