Наша вулиця снігами залягла, Стелиться снігами тут бузкова мла. Мимохідь, як тільки глянула в вікно, Зрозумів я, що люблю її давно. Я молив її, бузково-ніжну млу: «Погостюй, побудь зі мной в моїм кутку, Не нудьгу мою старезную розвій, Поділись зі мной, жадана, ти скоріш!» Та лишень здалеку я почув отвіт: " Якщо любиш, то і сам ти знайдеш слід, Де над прірвою синіє тонкий лід, Там годинку погостюю і в політ, Біля пічі нас ніхто не помічав... Тільки ті мої, хто волю й спритність мав».
|