Наша вулиця снігами залягла,
Стелиться снігами тут бузкова мла.
Мимохідь, як тільки глянула в вікно,
Зрозумів я, що люблю її давно.
Я молив її, бузково-ніжну млу:
«Погостюй, побудь зі мной в моїм кутку,
Не нудьгу мою старезную розвій,
Поділись зі мной, жадана, ти скоріш!»
Та лишень здалеку я почув отвіт:
" Якщо любиш, то і сам ти знайдеш слід,
Де над прірвою синіє тонкий лід,
Там годинку погостюю і в політ,
Біля пічі нас ніхто не помічав...
Тільки ті мої, хто волю й спритність мав».
Тетяна Раєвська2019