|
Там, де Сінай вогнем розквітнув, Любить Її проміння дим, Її не знаючи, в молитві Плекати палкість безнадій. Від лазурових фіміамів, Від лілій марного вінця Втікати... відцуравшись храму і славослівного жреця, Щоб десь у океанських далях, У сподіваннях на святе, Шукати слід її сандалій Між кучугурами пустель.
|