|
В Синаю пломенистій висі Люби Її туманний жар, Її не знавши, їй молися – Є в безнадії владний чар. Але з блакитей тиміяму, Від лілій марного вінця Біжи, чужий гордині храму І славословленню жерця, Щоб в океані тьмяних далей, В безумнім прагненні святинь Шукати слід Її сандалей Межи заметами пустинь.
|