|
То луги, оболоки чи озера шир Зачакловані люни нігою: Лише срібна гладінь, лише срібний простір Над о мною і передо мною... О, не знати жадань... І не знати жалінь... Тільки б маска чаклунки світилась Та клубком її казка котилась У сріблястий простір, на сріблясту гладінь.
|