|
Усе тьмяніш на білім тлі Небесна світиться лампада, І в переквітлому гіллі Тремтять зигзаги листопаду. Кружляє листя, шелестить, Зливатися не хоче з прахом... О, та невже це справді ти, Все той же, нам знайомий страху? Хіба ж у цю оманну яв Наказ Творцевий не долинув? Й нема ні зачину, ні спину Тобі, моє бентежне я?
|