|
Вся в чорнилі, сторінка без краю Розкривається завжди і знову. Я піду від людей, але знаю: Від ночей не знайти мені схову. Всі живі розточилися в муті, Все небуле лунає словами, І сплелися рядки призабуті До світання в нетанучі плями. Немислиму я відповідь снити Рвусь, де букви примарні манячать... ...Я люблю, коли в домі є діти І коли вони в темряві плачуть.
|