|
Чи спеки тяжать огняні, Чи хвилі біжать громомовні, Вітрила ми два на човні, Єдиного подиху повні. Нам буря бажання сплела, Ми злиті безумними снами, – Та доля німотно між нами Назавжди межу провела. І в ночі південній, що темно Привілля для всіх береже, В згорянні торкнутись взаємно Вітрилам не дано лише...
|