|
Серед світів, у мерехті світил Ім’я Зорі Одної промовляю: Не через те, що б так Її любив, Та з іншими я тільки серце краю. І в сумніву коли густій сльоті, У Ній, одній, шукаю я відвіту, та не тому, що з Нею світло, – ні, бо з Нею іншого не треба світу.
|