|
У мерехтінні сонць й серед заграв Одну лише Зорю зову на ймення... Не через те, щоб я Її кохав, Бо інші не існують вже для мене. І якщо сумнів каменем лежить, До Неї я звертаюся душею, Не через те, що світлом променить, Бо не потрібне світло поруч з Нею.
|