|
Я знаю: смерть не держить зла, Не заподіює нам болю. Вона чекала, як могла, Як знавісніла діва Сольвейг. Під снігом, під дощем мерщій Боліла, мучилась, шукала, Але у самоті своїй Нічим мені не докоряла. Що ж, смерте, свічечку задуй, Співай і радуйся, здобула, І поцілунок подаруй, Довший за все, що вже минуло.
|