|
У цю ніч – без спадщини, без Бога, І без сяйва вічного вогню, Я один виходжу. А дорога – Йде крізь мряку, і не дожену. Зла вона тікає, сиротлива, В темряві – йде начебто з-під ніг, Ніби в небі нитку хтось квапливо На якийсь клубок мотати зміг. Я не вірю й Сатані, і Богу. «Ти не видай, вірна хоч рука!» Не вчепивсь клюкою за дорогу... Відлітає вірна геть клюка! Я стою, розгублений, у тинів, І не бачу, дивлячись в хмарки, Як заклично Бела і Мартинов З Машука махають в дві руки. Лаю я й Диявола, і Бога, Тільки нечет вигляда, як чет; І під ноги впавша вже дорога, Зовсім в іншу сторону веде.
|