|
Блаженні ми в злиднях – ніколи не стати царями. Блаженні в печалі – ніколи й ніким не утішені. Те, що шукаємо – десь за чужими морями. Те, що ми знаємо – з сонцем та зо́рями змішано. Ми сіль океанів – на чо́вні в небесних краях. Вчорашнього ранку безцільні та хворі астеніки. Ми часто заїки і нас зневажає сім’я. Ми – неврастеніки...
|