|
В тяжкій боротьбі ви навік полягли, з любові до свого народу, За нього ви все віддали, що змогли, І честь, і життя, і свободу. Вас кидали в тюрми, за грати, на дно, І вирок свій лютий над вами Кати-вороги проказали давно: Ви йшли, гремлячи кайданами. А деспот розпалює шал, у вині Тривогу свою заливає. Та грізні слова на дворцевій стіні Вогненна рука проставляє. Пробив уже час, і прокинувсь народ, Здобув собі волю славетну. Прощайте ж, братове, ви чесно пройшли Дорогу відважну й шляхетну.
|