|
Сонячний зайчик з мене сміється, Каже, ніде не чекають тебе, Та я не дивуюсь, давно розучився, Двічі не можна убити мене. Ти хочеш минуле мені нагадати Дивні поля та ліси навкруги, Та не можливо надію знов дати Хворій душі, що пов’яла з нудьги. Згадую знову життя свого ріки Залиш мене, прошу, я в горі своїм, Та зрозумій, з цього світу навіки Зник я, давно розпрощався вже з ним. Жаль, бо свобода розбилась об грати, Чому ж ти завмер на холодній стіні? Сонячний зайчик, як міг ти попасти В цю камеру й сяяти вільно мені?..
|