|
Сонячний зайчик схотів наді мной посміятись Розповісти, як всюди забули мене і не ждуть Тільки я так давно розучився всьому дивуватись Ти забув, що забитого на смерть уже не уб’ють. Якщо ти хочеш хоч чимось мені нагадати Б-же ж мій, які дивні поля і ліси навкруги... Все одно неможливо пронести надію крізь грати В той куток, де лишилось лахміття булої душі. В здогадках знов як в житті я своїм загубився... З миром йди, ти не зможеш зарадити в горі моїм Зрозумій, що із світом усім я давно вже простився І не хочу в гіркоті самоти я марити ним. Воля розбилась об грати і вмерла повільно... Що ж так змерз ти й тремтиш на холодній тюремній стіні Зайчик сонячний, вірний покірливий і божевільний Як до мене потрапити зміг на побачення ти?..
|