|
Притомилося сонце І за море сідало, В мить оцю ти сказала: «Любов брехня!» Я, було, засмутився – Без журби, без печалі. В мить оцю й прозвучали Твої слова. Я з тобою Тоді – розлучився, Винні в цьому Я і ти, удвох. Притомилося сонце І за море сідало, В мить оцю ти сказала: «Любов – брехня!»
|