|
Раді́ю я (так само, як природа), хильнувши в товаристві двох бурмил: Цей день люблю, як День оленевода чи свято наших грізних Збройних сил. Фарбують яйця десь у різний колір, а я – лише в червоний (з нами Бог!), й несу кудись в руках у дружнім колі, як символ наших славних перемог. Сьогодні яйця з тріском розбиваються, у дзвонах чутна Господу хвала, пролетарі усіх країн єднаються навколо великоднього стола. Дзвенять ножі та склянки недаремно, щекоче ніздрі запах калачів, крізь стрій пляшок побачити приємно ясні́ обличчя навіть стукачів. Брати всі люди! Обійму китайця, й від мене хай своїх вітає дам! Мені віддасть він власні жовті яйця, свої червоні – я йому віддам. Оті всі бомби ядерні – нечисті, не задля них Христос зійшов з хреста. Тож відчепіться, і́мперіалісти, від нашого воскреслого Христа! Так поцілуймось, добра перехожа! Пробач мій науковий інтерес. Ми на людей стаєм поволі схожі... Давай іще! Воістину воскрес!
|