|
Нас на вахті обшнирили завчено, і в барак нагляда́ч причвалав... Все одно: під гармоньку поплачемо, стіл весільний зіставивши з лав. Женишок мій, молодка-зозулечка, ллє у кухоль «Потрійний» хмільний, й мов з ікрою кето́вою булочка – сірий хліб у помаді губній. Він помадою не користається, й чоловіча у нього хода; зовсім хлопцем мені уявляється, тільки от, не росте борода. Дівки бацають з дробом «циганочку», а бабульки – ті «Гірко!» кричать, і ридає одна лесбіяночка на руках незамі́жних дівчат. Ах, махорочка з фабрики бійської... От кричать мені тост зусібіч – так, за шлюбну, хоча й по-лесбійському, так, за першу, таку собі, ніч! В зоні я не живу у відча́єві, й чоловіку листів я не шлю: все одно там, на волі, не взнає він, що я Муську Бєлову люблю!
|