|
Що у місті сталося? Куди поділись діти? Не стрибають, Не регочуть, Грати в м’ячика Не хочуть. Чом забули діти Про усе на світі? А ТОМУ ЩО Висить біля цирку Афіша яскрава: СПІШІТЬ ПОДИВИТИСЬ!!! ЄДИНА ВИСТАВА! Із своїми трюками, неймовірними штуками виступатиме африканський лев Кирило – Небачене циркове світило! Всі дівчатка і хлоп’ята В касу мчать квитки придбати. Триста Тридцять Три руки Простягають п’ятаки. Раптом Рипнув хтось дверима. Може, звір який за ними? Може, лев саме той? Ой! Та не лев був там: Це – ПРИБОРКУВАЧ сам. Навшпиньках, Переляканий, Заходить він Заплаканий: – Тихо, діти, тихо! У цирку сталось лихо! Річ у тому, що в Кирила Голова заболіла. Ах, це нестерпимо! Лев наковтався диму. Скільки я вже говорив, Аби сторож не палив... Галас, діти, припиніть, Мідячками не дзвеніть. Перепрошую красненько – Йдіть додому потихеньку! Вистава відміняється. Каса зачиняється. Т-ссс! Що тут вдієш – Розбрелась Черга біля каси. Потім юні глядачі Узялися за м’ячі, На асфальті у дворах Стали грати «в класи». Лишилась біля цирку Дівчинка мала. Вона сама недавно Хворою була. Худесенька, руденька Стоїть побіля входу. Стоїть, не йде додому: Їй лева шкода. І ОСЬ Вона за якусь хвилинку У дверях знайшла шпаринку, Легесенько їх штовхнула І в середину шмигнула. А цирк неначе спить давно – Притихлий, мовчазний... Лише з-під купола вікно Ллє промінь золотий. І враз розляглося виття, Таке жахливе виття, Що просто трусяться ноги І тирса злітає з підлоги. То лев Кирило У клітці мається, Кричить від болю І хитається. Два рушники На лобі біліють... Ох, і люто ж Леви хворіють! Вуха дівча затулило: – Чи тихше не можна, Кирило? Тоді Підійшла До решітки І левові Влучно і швидко Приклала До лоба П’ятак, Холодний п’ятак. ОСЬ ТАК. І шепоче в мохнате вухо Руденька мала щебетуха: – Леве, леве, левчику, Враз тобі полегшає. Не лякайся мене, Зараз біль твій мине. Ти одужаєш за мить... Голова вже не болить? Угомонився Кирило, Наче йому й не боліло. Аж зирк – коло нього дівчатко, Руденьке, мов левенятко. Полегшено Лев Зітхнув І дівчинці руку лизнув. ...Аж ось коридором Хтось тупотить, Біжить, поспішає – Підлога двигтить. Лев слуха. А дівчинка: «Я – додому, Про мене, дивись, Не кажи нікому!» Теплий п’ятак Сховала мала І за хвилину – Втекла. Із лікарями вмілими Приборкувач примчав: – Зробіть усе Кирилові, Щоб він на ноги став! А лікарі: – Та що ви? Дивіться, лев здоровий, Цілком-цілком здоровий Приборкувач аж скаче, Від щастя ледь не плаче, Цілує лікарів: – Здоровий лев, Здоровий лев, Немовби й не хворів! Афішу вішаймо яскраву, Що завтра лев дає виставу! * * *Клекоче цирк. Горять вогні. Дітей – що не пройти. А клоуни такі смішні – Бере за животи! Директор цирку знає роль – Він вигукнув щосили: – Прощальна левова гастроль! Оркестр, прошу! КИРИЛО!!! Гримнула оркестру мідь. Діти скочили із місць. Ескімо ніхто не їсть. І вийшов лев. Він повний сил, Від світла мружить очі. У зал, де дітлахи навкіл, Лев дивиться охоче – На голови із темноти І на роззявлені роти. А перед ним з паперу круг, Натягнутий, тугий. А ледь подалі – другий круг, Точнісінько такий. А ще подалі – третій круг. І ось хтось факел взяв до рук І перший, другий, третій круг Зненацька Запалив. Напруживсь лев, Зробив ривок. Мить... Ще одна... СТРИБОК! Крізь три палаючих круги! Завмерли діти навкруги... Лев приземлився вміло, Цирк озирнув Кирило. І не повірив сам собі: Там, у схвильованій юрбі, Побачив він дівчатко, Руде, мов левенятко. Лев До бар’єра підійшов. Знайшов він «лікарку», Знайшов! І «лікарці» малій Зеленим оком підморгнув, Привітно, лагідно кивнув І уклонився їй.
|