|
Йшла розмова Між Дверми: От, мовляв, Сердешні Ми! «Вчора Мій хазяїн Толя Двійку знов Схопив у школі. Видно, він Сердитий був: Так мене Ногою Пхнув! Ох, щоденники оці – Скрізь на нас Від них Синці!» «Що не день – То гірше й гірше! – Простогнали Двері інші. – Діти В люті холоди Навстіж Держать нас Завжди. Я вже нежить Підхопила. Жити далі так Несила!» «А мене сьогодні Петя Ледь не вивернув Із петель: Вранці, Наче на коні, Покатався На мені. На таке він, бач, Мастак!» І сказали Двері Так: «Будуть з нас Іще знущатися, Перестанем Відчинятися!»
|