|
Ви чули? У дім наш, Як ранок настав, З листом Незвичайним Поштар Завітав. Конверт Як конверт, А на нім Під лінійку Написано чітко: «ВРУЧИТЬ НЕУМІЙКУ». Постукав поштар У квартиру десяту. Там сина Сім’я узялась Годувати: Бульйон Силоміць Заливали в Альошу. – Ось лист Неумійку! Сказав листоноша. За ложку Негайно Схопився Альоша: – Я їстиму сам! Я дитина хороша! В квартирі Над ними Жив хлопчик Андрій. Повсюди розкидав Конструктор Він свій. Почув про адресу – Злякався Андрійко: – Не думайте, дядю, Що я Неумійко. Я, дядю, Оце розпочав тільки Гру. Машину Збудую – Усе приберу. Пішов листоноша В квартиру, Що справа, Де щойно проснувся Голубчиков Слава. Сестричка йому Натягала Панчішку, А він верещав І крутився На ліжку. Сказав листоноша: – В кімнаті вас двійко, Тож, мабуть, Хлопчисько оцей – Неумійко? А Слава Одразу, Почувши це слово, Панчішку натяг І промовив: – Ой, що ви! Вдягаюся сам я І не верещу, А це – Це я просто Сестричку учу. Іде листоноша У іншу Квартиру – Він бачить На кухні Чудову картину: Матуся й дочка Миють посуд До блиску. В руках Аж мелькають Каструлі та миски. – Пробачте, – Сказав Листоноша, – Я рад: Тут помилка сталась – Не той адресат. У двір Листоноша Подався поволі, Помітив Трирічного хлопчика Толю. Квітки Поливав він З маленької Лійки. І тут Наш поштар Не знайшов Неумійка. Спочив листоноша, Та знов треба йти: Він мусить Будь-що Неумійка знайти! ...І лист Адресата Шукає по світу. – А що ж в тім листі? Ви спитаєте, діти. Про що в нім Ведеться Секретна розмова? «ГАНЬБА НЕУМІЙКУ!» – Таких ось два слова. Отож постарайтесь, Дівчатка й хлоп’ята, Щоб лист Поміж вас Не знайшов Адресата.
|