|
А сьогодні мені Дарували коня, Вороного Коня – Гриваня! Цілий день Я круг нього Ходив і радів, На колесах Гуляти водив. Ось і вечір настав, Змовкла пташка в саду. Я без коника В ліжко Не йду. Мама каже: – Лягай, Он вже зорі мигтять. А конячки ж Навстоячки сплять. Став тоді я В обнімку Із любим конем: Може, разом Отак ми Заснем? Вороний мій Заснув – У куточку Притих. Я коня стережу, Сам аж падаю з ніг! А тоді За вуздечку Його прив’язав І, лягаючи в ліжко, Сказав: – На добраніч, конячко!
|