|
Уже в листочках клени, Мов дзвін, гуде весна. А в класі ми іменник Відмінюєм «весна», Вигукуєм: «Весна, весні». У гайворонні ясени. Зітхають стіни кам’яні, А тут: «Весна, весні, весни...» Вгорі стрижів глумливий сміх, Мов граються зі мною. Відмінків не питають в них: «Весна, весни, весною». Внизу – різноголосся: «Ось буде гол! На спір!» І ноженята просяться На стадіон, у двір. «Прийшла весна, Зоря вес-ни. (На вербах котики рясні!) Привіт вес-ні, Стрічай вес-ну! (Тоді зустріну, як засну...)" Весна, весни, весну, весні, Весною, про весну... І зайчик, як блешня, в вікні Збудив блакить ясну. Знов по стіні тиняється, Від ока не ховається. Весна – відмінкам і пісням Охоче підкоряється.
|