|
Я, царевичу, не та Ким хотів мене ти бачить Вже мої вуста давно Не цілують – передбачать Я не марю, ти повір, Тугою я не затята Кличу, кличу я біду Я умію це завзято А також тебе навчу Щоб жадане не барилось Щоб навіки приручить Ту, що мельком полюбилась Хочеш слави – ти проси Я прийду на допомогу Але знай, що приведе В пастку вказана дорога А тепер із Богом йди Зникнуть вороги запеклі Але за твої гріхи Я горітиму у пеклі
|