|
Сказав, що незрівнянна я ні з ким. Для нього я не жінка з плоті й крові, А промінь сонця серед хмарних зим І дика пісня предківської мови. Коли помру, він тужно не зітхне, Не вигукне: «Воскресни!» – ошаліло, Та неможливість жити осягне – Душі без пісні і без сонця тілу. ...А що тепер?
|