|
Тягнеться без кінця тяжкий, янтарний день! Яка ж нестерпна туга і марне чекання! І знову, срібним голосом, олень Розповіда в звіринці про північне сяйво. І я повірила, що є холодний сніг, І синя купіль, для упавших ниць, І саночок малих невірний біг Під стародавній гул дзвінниць.
|