|
Я чую іволги завжди сумний той голос І літа пишного вітаю збиток цей, До колосу припнутий щільно колос З зміїним свистом відтинає серп . А в жниць струнких підібрані спідниці, Як стяги в свято, з вітром все летять. Тепер би дзвін веселий чути миттю, В пилюці вій твій довгий погляд мать. Не пестощів чекаю я й лестощів В передчутті невпиннім темряви, Ти лиш приходь побачить рай, де разом Блаженні та невинні були ми.
|