Я чую іволги завжди сумний той голос
І літа пишного вітаю збиток цей,
До колосу припнутий щільно колос
З зміїним свистом відтинає серп .

А в жниць струнких підібрані спідниці,
Як стяги в свято, з вітром все летять.
Тепер би дзвін веселий чути миттю,
В пилюці вій твій довгий погляд мать.

Не пестощів чекаю я й лестощів
В передчутті невпиннім темряви,
Ти лиш приходь побачить рай, де разом
Блаженні та невинні були ми.
Тетяна Раєвська2019