|
Така, як є. Із вами одесную Не стану. Більше щастям не торгую, Як шарлатани чи оптовики. Допоки ви одпочивали в Сочі, Такі до мене підповзали ночі, І я такі вже слухала дзвінки. Над Азією – весняні тумани, Яскравістю жахаючи, тюльпани Лягли на сотні миль, мов килими. О, що мені робити з чистотою Природи, з непорочністю святою Що діяти з такими от людьми!.. Глядачкою побути не вдавалось Мені – я вклинювалася, впліталась В найнебезпечніше нутро єства, Цілителька сердець доброзичлива, Чужих мужів подруга незрадлива І багатьох безрадісна вдова. Вінок сивин діставсь мені недаром, Лице моє, обпалене загаром, Відлякує, мов смагота сумна. Та близько вже кінець моїй гордині, Як іншій тій – стражденниці Марині, Нап’юсь я порожнечі, як вона. Під чорною прийдеш ти опанчею Зі свічкою жахливою своєю, Ховаючи обличчя від свічі, Але я знатиму в той час розлуки, Чиї то в білих рукавичках руки, І хто мені прислав тебе вночі.
|