Чом ти бродиш невлаштовано,
Мов сполохане пташа?
Чей збагнув: як сталь, злютована
На обох одна душа.
Будеш, будеш мною втішеним,
Як ніхто ще далебі.
А як скривдиш словом згрішеним –
Стане боляче й тобі.
Станіслав Чернілевський
?