Чом ти бродиш невлаштовано, Мов сполохане пташа? Чей збагнув: як сталь, злютована На обох одна душа. Будеш, будеш мною втішеним, Як ніхто ще далебі. А як скривдиш словом згрішеним – Стане боляче й тобі. Станіслав Чернілевський ?