|
Я – голос ваш і дихання пекуче, Обличчя вашого відбиток – я. Душа намарно крилами тріпоче, Однаково я з вами до кінця. Ось ви від чого любите пожадно Мене в гріху і немочах моїх, Мені тому віддали безоглядно Ви із синів найкращого з усіх. Ось ви від чого навіть не спитали Про нього ані словом ні одним. Мій дім навік спустілий огортали Лише хвалами чадними, як дим. Неможна непоправно так кохатись – Говорять всі – не злитися в одне... Як хоче тінь від тіла відірватись, Як хоче плоть з душею розійтись Так хочу й я – забудьте ви мене.
|