|
Намітив вугіллям на боці, в кутку, Місце – отож стріляй, На волю вже птаха – мою нудьгу В пустелю нічну випускай. Любий! Твоя не тремтить рука. Недовго терпіти мені. Вилетить птахом моя нудьга, Стане співати пісні. Щоб той, хто десь в хаті вікно відкрив, Дуже спокійно сказав: «Голос знайомий, бракує слів» – І очі мерщій сховав.
|