|
А ти вважав, що я такая ж, як усі – Що можна просто про мене забути, Що так зайдуся молитвами та сльозмі, Що під коня залишиться стрибнути. Чи попрошу собі в лихих знахарок Заговорити корінці в воді. Змочу хустину у відварі та для згадок Той надійшлю даруночок тобі. Будь ти ж проклятий! Погляд мій та стогін Хай не торкнуться окояннної душі! Клянуся садом ангельским тобі, Іконой дивотвроною клянуся, Що як не буде болісно мені – До тебе я ніколи не вернуся!
|