|
І з тобою, божественне чудо, Попрощався я. Схід голубів. Просто мовила: «Я не забуду». Не відразу повірив тобі. Виникають, стираються лиця, Милий вчора, а завтра – «хай грець»... і чому це на сотій сторінці Я колись-то загнув папірець? І завжди відкривається книга В тому ж місці. Мов пам’ять строки Зберігає давнішню інтригу, Хоч минули роки і роки. О, не вірте, що серце – це грати Для таємної страсті душі. Зрозуміти я хо́чу: близька ти Чи любила мене за вірші.
|