|
Всі ми тут пияки і блудниці, Нам невесело в самотині. Тужать за небом троянди й птиці, Намальовані на стіні. Ти запалюєш люльку чорну, Йде димок, бліда каламуть. Я спідничку вузьку, відзіґорну Одягла, щоб стрункішою буть. Що надворі? Сніжні косиці, Чи, може, дощі майові? До очей обережної киці Подібні очі твої. Тужить серце моє не всує, Чи не смертної миті я жду? Ось та, що тепер танцює, Неодмінно буде в аду.
|