|
Стих голос мій – та воля не слабіє, Бо легше без любові в голові. Високе небо, вільний вітер віє, І непорочні помисли мої. Безсоння доглядальниця-сиділка Пішла до інших, як мені щастить. І з вежі вже крива годинна стрілка Смертельною стрілою не висить. Минуле повернути не благаю! Моя свобода близько. Все прощу... Мов промінь, вибігаючи – збігаю У затишок весняного плющу.
|