Ти, мов янгол, що побрижив воду,
Зазирнув углиб моїх очей.
Повернув і силу, і свободу.
Обідець поніс у млу ночей.

Вже мої рум’янці млосні, спечні
Згасли від сумливих молитов.
Та у пам’яті лишаються хуртечі
Днів лютневих, дзвін моїх заков.
Світлана-Майя Залізняк2011